Мандрівна галерея
Завдяки мандрівній галереї Американський дім сприяє «децентралізації» сучасного мистецтва, ділячись своїми постійними колекціями виставок із широкою низкою шанувальників мистецтва в 27 центрах «Вікно в Америку» в різних регіонах України.
Зараз Україною мандрують такі виставки Американського дому:
AMERICANA
Метою цього проекту було відновлення зв'язку з домом. Як дипломат, Юен Макдугалл представляє свій дім, Сполучені Штати, живучи далеко від нього. Періоди «домашньої відпустки» є вимогою для дипломатів провести мінімум цілий місяць у Сполучених Штатах, щоб знову познайомитися. Ці фотографії були зроблені в 2017 році під час тривалої відпустки в період між двома міжнародними відрядженнями.
За час, що Юен провів за кордоном у 2012-2017 роках, враження від Америки, отримані з іноземних новин і соціальних медіа, здавалися невідповідними його особистому розумінню країни, в якій він виріс. Це були поверхневі карикатури, за якими легко впізнати різні типи упередженості: медіа - в деяких країнах підконтрольні державі і цензурі, в деяких випадках популістські - покривають вузький спектр тем. Такі новини звужають весь масштаб країни до кількох проблем. Переважали кілька питань: битви за право на володіння, носіння, зберігання зброї, нелегальна імміграція, релігія, іноземні війни, сині штати проти червоних, політика ідентичності тощо. До початку 2017 року, навіть багато американських ЗМІ, коли вони були найбільш відвертими, зізналися, що зосередилися так вузько у своїх звітах, що вони пропускали основні тренди.
Так Юен повернувся до Америки, щоб відкрити її для себе знову. Від пляжу Веніс до Монтоку; від вершини гори до дна каньйону; від міста до пустелі; від червоного штату до блакитного, він намагався побачити, познайомитися і дізнатися стільки багато Америк, скільки дозволяв час. Ця виставка показує деякі з основних моментів. Дана колекція фіксує міські пейзажі (ріст цивілізацій протягом століть) і ландшафти (нагромадження геології протягом тисячоліть), які нагадували Юену: за межами гострих заголовків лежить більш глибоке розуміння Америки. Це нагадало йому, що некритичне прийняття всього, що ви бачите/читаєте/чуєте, - це шлях до нерозуміння і маніпулювання.
ЖІНКИ. РІВНІСТЬ. ПОЛІТИКА.
Міжнародний конкурс «Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни» у 2018 році відбувся вп’яте. Його особливістю є демократичність — участь може взяти кожен охочий, незалежно від віку, громадянства, освіти. Конкурс покликаний сприяти широкій дискусії про захист свободи слова, доступу до публічної інформації та боротьби з цензурою.
Виставка складається з обраних робіт (зображення) українських та зарубіжних авторів, присвяченій спеціальній темі цього року — «Жінки.Рівність.Політика». Всього на конкурс надійшло більше 600 робіт українських та іноземних учасників з 19 країн, в тому числі з Ірану, Еквадору, Польщі, Італії, Мексики, Венесуели, Китаю та iн. З усіма роботами учасників 5-го Міжнародного конкурсу «Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни» можна ознайомитись на сайті: www.stop-censorship.net.
WHERE THE RIVERS COME TOGETHER
У Миколаєві, південноукраїнському місті, що колись було таємним суднобудівельним осередком, переважають етнічні українці та росіяни. Однак дух і громадське життя міста також творять аж 133 менші національні громади, вплив яких істотно перевищує їхню фактичну кількість, породжуючи унікальну атмосферу різноманіття, втілену в мові, культурі та кухні міста. Одні приїздили сюди в пошуках роботи, інші втікали від насильства і переслідувань на батьківщині. У час, коли Україна, так само як і багато інших країн світу знаходяться в стані війни та воєнних конфліктів, ці громади мирно живуть разом упродовж поколінь.
Митці Ґарбіела Булішова (Gabriela Bulisova) і Марк Ісаак (Mark Isaac) за підтримки програми імені Фулбрайта від уряду Сполучених Штатів протягом дев’яти місяців документували різноманіття Миколаєва. За цей час вони познайомилися з представниками понад 20 національних громад, вислухали їхні історії та відобразили свої відкриття у фотопроекті, що поєднує традиції документалізму й образотворчого мистецтва. Створені у співпраці з учасниками, роботи цієї виставки мають форму диптихів, що складаються з портрету людини і зображення місця або об’єкта, який відіграє важливу роль у її етнічному спадку. Митці також є авторами статті, в якій описують унікальну сув’язь культур в Україні та аналізують потенційний урок, що його решта світу може винести з мирного співіснування меншин у Миколаєві.
За словами азербайджанця, який мешкає в Миколаєві: «Політики наголошують на відмінностях, але в буденному житті люди взаємодіють не так». На сході України ятриться війна, по всьому світу тривають конфлікти, тим часом, можливо, саме в особистісному підході миколаївців до співпраці криється підказка, як підтримувати мир і дружбу. Однак, дедалі більше місцевих активістів звертаються до електронних медіа задля залучення громадськості, ставлячи важливі питання про те, чи можливо надалі підтримувати людяні взаємини.
ТРАНСФОРМАЦІЯ ГЛЯНЦЮ
Інформаційна революція зробила засоби масової інформації доступними для широкого загалу. Окрім інтернету, телебачення та радіо, друковані медіа також користуються популярністю. Журнали є джерелом новин та знань в сферах моди, бізнесу, домогосподарства тощо, слугують розвагою при очікуванні в салоні краси, або ж в літаку. Багато хто з нас передплачує періодичні видання, купує їх в магазинах або ж знаходить у себе в поштових скриньках. Зазвичай в журналах більше яскравих картинок, ніж тексту, і
вони швидко читаються. В результаті утворюються цілі підбірки, які шкода викидати попри те, що інформація вже втратила свою актуальність.
З точки зору екологічної привітності, такі колекції варто було б віддавати в пункти переробки вторсировини або ж на благодійність. Серед не зовсім стандартних підходів - використовувати їх для створення мистецтва. Яскраві кольори, блискучий глянцевий папір та вишукані фотографії знайшли друге життя в проекті “Трансформація глянцю” Олександри Гаврилюк. “Хтось створює з використаного пластику предмети побуту, хтось дає нове життя старому одягу, а мені, як художнику, було цікаво попрацювати з папером. Я звернула увагу на велику кількість журналів, що роками збирались вдома у родичів, друзів та знайомих, і зрозуміла, що це достатня кількість матеріалу для творчої роботи. За рік було створено більше сорока колажів, які торкаються питань ідентифікації людини, взаємовідносин її з природою, міським середовищем та суспільством,” - Олександра
DISCERNMENT
Я використовую концепції особистості та громади як спосіб вивчення та руйнування ідей про красу, цінності та принципи взаємодії людства. Окрім цього, я досліджую як особистість та громада формує основу спілкування між людьми та суспільний устрій. Я ретельно вивчаю упередження та стереотипи, і з’ясовую їхню обґрунтованість, або ж чи ця обґрунтованість взагалі існує. Головна особливість мого осмислення полягає в тому, щоб дослідити як особистість є поведінкою і низкою характеристик водночас. Цей аналіз заглиблюється до вивчення хто ж саме контролює образи та засоби, що глобально визначають людей та культури у епоху, де відмінною рисою є легкий доступ до інформації та створення і поширення медіа-візуальної продукції самим користувачем.
Таким чином, залучення суспільства та громади є вирішальним моментом у моїй роботі.Мій творчий процес опирається на інформацію, яку я почерпую як із мистецьких, так і антропологічних досліджень. Моя робота є явищем комплексним та мультидисциплінарним, що дозволяє мені використовувати той метод, який найкраще підходить для тої, чи іншої ідеї. Я створюю фотографії, відео, скульптури, перформанси, а також аудіо-візуальні роботи. Всі вони мають намір висвітлити наш власний внесок у особистості, які ми створюємо для себе та інших. Мене цікавить, як ці особистості впливають на наше розуміння та взаємодію з людським минулим, теперішнім і майбутнім.