“У своєму проєкті «Знищений архів» художниця Поліна Щербина по-іншому осмислює багаж пам’яті художника. Для художника пам’ять про минулий досвід часто є не просто ефемерним спогадом, а постійно супроводжує його в матеріальному світі — на власних полотнах художник фіксує свій професійний досвід, етапи навчання, зберігає пам’ять про певні події, які надихали в момент створення твору. Так само, як колись зі старих листів пергаменту стирали застарілі тексти і писали нові, Поліна стирає зі своїх полотен старі академічні постановки. Процес стирання стає одночасно і етапом створення роботи. Адже фінальним результатом цієї праці стають нові проявлені структури і візерунки на випраному полотні. Історія полотна, зафіксована таким чином, стає його головним сюжетом.”

“У кожній роботі виставки «Слухати себе» ілюстраторки Ірина Лисенко та Марія Кінович нагадують нам, як важливо вчасно зупинятися, щоб зосередитись на особистих бажаннях та підтримувати внутрішню гармонію. У своїх ілюстраціях авторки показують буденне життя жінок, їх світ думок та переживань. За кожною метафоричною роботою стоїть історія дівчини, яка дружить зі страхами, заперечує стереотипи і прагне душевного спокою.”

“Американський дім запрошує на виставку «Лінія ідентифікації» молодої української художниці Божени Бондаренко. На виставці представлені портрети-силуети представників ЛГБТКІ-спільноти, виготовлені із металевого дроту, які доповнюються аудіоінтерв’ю. Ви зможете послухати розповіді про буденні справи, камінг-аут історії, приклади дискримінації, з якою спільноста стиакається щодня. Виставка підкреслює важливість рівних прав і можливостей та сприяє підвищенню толерантності серед людей.”

“Автори проекту «Blindman» — Володимир Гавриш, Андрій Беницький — створили візуально-тактильний простір, у якому рельєфні форми та шрифт Брайля оповідають особисту чутливу історію та занурюють усіх охочих у незвичайну для повсякденного досвіду знакову систему.”

“Виставка розповідає про перетворення болючого досвіду на рушій соціальних змін, про подолання як фізичного, так і психологічного болю від травм. На виставці ви зможете побачити фільм-відеодослідження посттравматичної реабілітації спортом людей з інвалідністю та ветеранів АТО, інсталяцію з інтерв’ю з ветеранами, яка поставить вас перед етичним вибором, та цикл фотографій волейбольної команди сидячи, який акцентує увагу на подоланні травм.”

“«Дерево вростає» — це спостереження за флорою, що росте в незвичному міському середовищі. Найчастіше це цікаві ландшафтні рішення, покликані прикрасити безликий промисловий або комерційний простір. Перебуваючи на перетині природного та техногенного світу, рослини проявлють свій унікальний характер. Не підкоряючись обмеженням, які створила людина, вони переростають виділений для них простір, нагадуючи, що природу неможливо приборкати, як би ми не старалися.”

“Виставка приурочена до Днів Білої Стрічки в рамках всесвітньої акції «16 днів активізму проти насильства щодо жінок» та 90-річчя з дня народження відомої художниці-правозахисниці Алли Горської. Алла Горська — видатна українська художниця, дисидентка, активістка, шістидесятниця. Творча діяльність художниці не відповідала критеріям свого часу, полотна нищила радянська влада, вона жила у часи репресій та насильства, але попри все мисткиня завжди допомагала тим, хто того потребував, протестуючи проти порушень прав людини.”

“America House Kyiv спільно з Molodiya Festival презентують виставку постерів соціальної реклами, аби звернути увагу на важливі соціальні проблеми сьогодення. У сучасному світі соціальна реклама не тільки порушує гострі питання, пов’язані з дискримінацією, забрудненням навколишнього середовища і зміною клміатчних умов, війнами, але й надає варіанти їх вирішення.”

“На виставці ви побачите серію світлин із карпатських полонин, які відкривають шлях до зірок; частину колекції Музею космонавтики імені Сергія Корольова, яка розповість про історію космонавтики.”

““Не люди створюють подорожі, а подорожі створюють людей”, — писав улюблений письменник всіх американців та подорожувальників Джон Стайнбек. Марія Шарлай, авторка виставки “USAщоденник” зрозуміла цей вислів лише після двох подорожей Америкою. Книжки Стейнбека навчили її слухати та помічати інсайти, а Америка стала для неї країною відкриттів, які вона відтворила у скетчах.”

“До американського Дня рівності жінок (Women’s Equality Day) в Американському домі представлять виставку про визначних жінок сьогодення та минулого. Про їх боротьбу, наполегливість та здобутки. Про їх внесок у розвиток країни.”

“Фотовиставка “Донбас: Чорне Золото” Сергія Коровайного, створена у партнерстві із Радіо Свобода та New Cave Media, розповідає про будні шахти “Південнодонбаська 1”, що знаходиться біля міста Вугледар, Донецької області. Виставковий проект перемістить вас на глибину пів кілометра під землею, де кипить шахтарська праця. Коли зі всіх сторін затискає порода, а перед очима густий вугільний пил, коли від шуму шахтарського обладнання закладає вуха, а подих перехоплює лише від однієї думки, про те, де ти знаходишся.”

“Художники і художниці студії Aza Nizi Maza звернулись до Вітмена навесні, аби привітати його з днем народження. У майстерні Миколи Коломійця, викладача і засновника студії, взялися за олівцеві портрети американського поета. Коломієць розповідає: “Коли я почав читати дітям вірші Вітмена, ніхто про нього не знав. Діти почали малювати портрети, а я в цей час читав їм вірші. Оскільки Вітмен дуже візуальний і в нього багато перелічень — це спрацювало”. Поступово борода поета вкрилася лісами, а голова стала скелею у гірському масиві. Вітмен-хмара мав бороду з дощу, а Вітмен-селянин — з польових квітів. Він по-буденному прощався з музою, знаючи, що скоро вони побачаться знову, та торкався планет вказівним пальцем.”

“У свой серії фотографій автор працює на перетині свідомості і вражень, саме тому він звертається до характерної творчої стилістики імпресіоністичного стилю, в якому передача вражень превалює над змістом. Через буденні київські пейзажі він стимулює заглибитись в стан світлин та пізнати власні відчуття.”

“А знаєте, як китам серед усього того пластику, яким забруднена безодня океану? Виставка “ReWhale” порушує актуальну проблему забруднення Світового океану. Інтерактивна проекція, відеомепінг та параметричні об’єкти перенесуть вас до морської безодні й ви опинитеся в компанії кита. За допомогою інтерактивного елементу виставки ви зможете побачити, як ваші дії впливають на життя морських мешканців.

Через синтез мистецтва, архітектури та музики виставка привертає увагу до відчутних наслідків винищення морської флори та фауни, а також пропонує варіанти вирішення проблеми забруднення Світового океану.”

“Ідея саду, політики та пропаганди проходить крізь всі роботи, представлені на виставці “Був би сад...”. Відправною точкою стали спільно висаджені художницею з еко- та громадськими активістами концептуальні клумби: Цікава, Корисна, Смачна, Експериментальна та Клумба “Подолання відчуження”, які розміщені у дворі Американського дому та у приміщенні кафетерію. Кахідзе пропонує поглянути на клумби з позиції концепцій садівника, споглядача, володаря, служителя, дослідника та отримуюча дарів — саме такі ролі художниця на власному досвіді відокремила за роки садівництва.”

“Студенти курсу Art.Management.Curation. у Projector вирішили провести дослідження діджиталізації нашого світу та можливостей майбутнього через сучасне мистецтво. Сприйняття майбутнього через призму сьогодення, вплив технологій на нашу реальність, відкриття нових можливостей в епоху інформаційного перегрузу — про все це на виставці Monolith.”

“Автор фотовиставки “Faces of Civil Society” Кріс Колісон впродовж 2015-2019 років проводив інтерв’ю із громадськими активістами та представниками українського суспільства, досліджуючи відновлення громадського простору в пост-революційній Україні. Герої його проекту — це правозахисники та активісти, які впливають на прийняття рішень на місцевому рівні, а також члени більш консервативних, патріотичних громадських організацій. Проведення протестів Євромайдану у 2013-2014 роках на Площі Майдан Незалежності символізує відновлений простір всередині українського суспільства, що функціонував як форум для свободи слова, дебатів та як опір корумпованій владі. У наступні роки багато громадських ініціатив фокусуються на поверненні і відстоюванні ролі громадських просторів, таких як історичні будівлі, парки та пішохідні зони.”

“Виставка об’єднала в одному проекті досвід випускників американських університетів та програм обміну. Експозиція ілюструє вражаючі проекти випускників, які стали рушійною силою соціальних змін у різних громадах. Натхненні міжнародним досвідом освіти або ж професійної діяльністі, учасники діляться своїми проектами, які розповідають про особисті історії пересічних громадян, захисників України, успішних науковців, митців, громадських активістів.”

“Виставка «LATE» української мисткині Марії Прошковської — це продовження довгострокового проекту «Присутність», який покликаний візуалізувати стереотипно нав’язані суспільством цінності, що накладаються на людей різного віку. Дослідницький арт-проект “LATE” досліджує гендерні питання і акцентує увагу на певних аспектах та проблемах, які зокрема стосуються життя жінок у сучасному суспільстві.”

“Цією виставкою автор сподівається викликати зацікавленість і захопити серця глядачів, щоб одного разу вони обов’язково відвідали прекрасну місцевість, де він виріс. Ця експозиція зібрала фотографії з Південно-Західної Америки: Нью-Мексико і Арізони. Автор вибрав ці місця не випадково.”

“Виставка “Arts for Human Rights” є результатом діалогу та колаборації громадських активістів та митців, які за один день розробили арт-проекти, покликані привернути увагу до питання прав людини в Україні. Ці роботи нагадують про виклики, які існують в нашому суспільстві, та закликають переосмислити те, що ми можемо помилково приймати як належне.”

“Спільний україно-американський проект через мистецтво досліджує сучасне життя в Америці і Україні та знаходить точки дотику двох, на перший погляд, абсолютно різних суспільств. Основне завдання учасників проекту полягає в тому, щоб збудувати культурний міст між двома країнами за допомогою різноманітних художніх практик.”

“Картини Андрія Барановського, ветерана АТО та активного учасника подій Революції гідності, є емоційною рефлексією на буремні події останніх років. Андрій Барановський – захисник Батьківщини, але його покликання і професійна діяльність – це мистецтво. Проект присвячений мужності українців, і незважаючи на трагізм сучасних подій, завжди залишається надія: «Художник повинен завжди шукати свої істини... Я малюю, щоб нести красу в світ», – Андрій.”

“Міське життя і природа нерідко протиставляються одне одному. Багато хто з нас почувається між двох протилежних полюсів: з одного боку, прагнення до можливостей, що є в містах, а з іншого - бажання насолоди часом на природі, свіжим повітрям, чистою водою та спокоєм. У мультимедійній виставці “Природа vs. Архітектура” молода українська художниця Юлія Бєляєва порушує питання, чи є ми технологічними істотами, чи природними, або ж симбіозом? Вона використовує стіни галереї як полотно і створює віртуальні 3D-проекції, які імітують воду та природні ландшафти. Відвідувачі можуть досліджувати та маніпулювати природою, взаємодіючи з арт-об’єктами. Фотографії міських пейзажів, що доповнюють експозицію, виступають нагадуванням про те, що природне та архітектурне середовища існують в одному часі та просторі.”

“На виставці “Шик-модерн” молодої української художниці Pazza Pennello представлені картини акрилом на полотні, на яких зображені торгові марки та вироби, що з’явилися в Україні після падіння залізної завіси. Художниця показує дефіцитні товари, через які відкриваються цінності споживачів, виробників та власне культури, в якій вони живуть.”

“З кожним днем кількість продукції з пластику збільшується, а середовище, вільне від нього, зменшується. Чи не витіснить він колись людину, яка його створила? Українська творча група ArtZebs за участі Володимира Гуліча, Анастасії Лойко та VJ Yarkus в проекті “Океан пластику” осмислює, наскільки далеко людство зайшло у використанні пластику, такого зручного, легкого, гнучкого та дешевого матеріалу.”

“З англійської “discern” перекладається як вміння розрізняти та розпізнавати. “Discernment” - вміння сприймати та розуміти людей, речі або ситуації ясно та без попередніх суджень. Виставка “Discernment” молодого американського медіа-художника Баєта Росса Сміта досліджує питання стереотипного та упередженого мислення, проблеми ідентичності та складність міжкультурної комунікації. Роботи, представлені на виставці, аналізують взаємодію людей в суспільстві і закликають нас замислитись над характером свого сприйняття навколишнього світу.”

“Метою виставки “B POSITIVE” в Американському домі та кампанії “Позитивне життя” є об’єднати зусилля Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, побороти дискримінацію та подолати суспільні стереотипи про ВІЛ-інфікованих людей. А об’єднавши людей через мистецтво, зменшити стигми та дискримінації, а також продемонструвати підтримку і солідарність людям, які живуть з ВІЛ в Україні. Виставка включає роботи номінантів конкурсу, що були створені безпосередньо для проекту та стосуються проблем ВІЛ/СНІДу в Україні.”

“Проектом Kill Bill художниця Альона Кузнєцова звертає увагу глядача до проблеми переповнення нашого життя рекламою. Протягом півтора років подорожуючи вона документує пошарпані, зруйновані часом і природою рекламні щити 3х6 м, так звані «billboards». Природна смерть реклами на білборді є іронічною, адже її неможливо усунути і знищити навмисно. А самоіронічна назва проекту «Kill Bill» є омонімом на відому кінокартину «Вбити Білла». Проте, тут «bill» – це скорочення від «billboard», і дослівно назву проекту можна перекласти як «Вбити рекламний щит».”

“Художники: Олеся Трофименко, Ярослав Коломійчук

Пропаганда, подібно до ковдри, накриває розум людини штучно створеними інформаційними тенетами, створюючи комфортні умови для сну критичної думки. Методи “багатократного повторення”, “навішування ярликів”, “дегуманізації ворога”, якими користується пропаганда протягом століть, викликають у реципієнта відчуття тривожної непевності та страху і одночасно вказують на безвідмовний спосіб позбутися подібних емоцій.”

“Персональна фото виставка професійного київського фотографа Сергія Кадуліна “Відкриваючи Америку” є надихаючою візуальною одіссеєю крізь безліч світових скарбів, розташованих на території США. В експозицію увійшли 20 світлин, які є частиною більш значної колекції, створеної під час подорожей Сергія до Америки в 2012-2016 роках. Зображення, представлені на виставці, включають архітектурні та міські ландшафти Нью-Йорку, Сан-Франциско, Лас-Вегасу, Лос-Анджелесу, Портленду, та різні місця Заходу, такі як Національні та Державні Парки, каньйони, пустельні райони та тихоокеанське узбережжя.”

“Alumni Exhibit - це виставка про випускників програм обміну уряду США, чиї життя та громади змінились після візиту до США. Ми би хотіли поділитись різними історіями та діяльністю сьогоднішніх успішних політиків, вчених, митців, соціальних активістів, журналістів, бізнесменів та тим, як їм стали в нагоді різні програми обміну за останні 25 років дипломатичних відносин між урядами США та України. Дорога людей з різним досвідам підтверджує, що немає нічого неможливого і, що існує велике коло можливостей для кожного.

Друга частина виставки включає фотороботи переможців конкурсу від Американського дому “Ми хочемо побачити Америку вашими очима!” Представлені оригінальні, запальні знімки, які відображають американський стиль життя та досвід перебування випускників програм у США під час програми обміну. ”

“Українська художниця, підприємець, громадський активіст Ольга Босак вперше представила свою художню колекцію робіт «Живи вільно» в Києві у січні 2016 року. Ця колекція художніх творів була натхненна духом української Революції Гідності. Вона реалізовує цей проект публічної дипломатії на міжнародному рівні. У жовтні 2016 року Ольга Босак представила проект “Живи вільно” у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку. Після проведення виставки у США художні виставки були представлені в Оттаві та Торонто. З Канади роботи повернулися до Києва й виставляються в Американському домі.

Ідея цього проекту публічної дипломатії полягає в сприянні формуванню іміджу нової України на міжнародному рівні. Мета даного проекту – представити світовій спільноті важливість Революції Гідності для України, а також те, як масштабні протести взимку 2013-2014 року продовжують формувати громадську думку в Україні й, зокрема, підсилюють прагнення українців жити вільно. Події, які сталися на початку XXI століття в Україні чітко показали, що існує велика потреба у міцному міжнародному співробітництві та залученні світової спільноти у вирішення конфліктів і запобігання агресії. Хоча кожна країна в світі повинна, першою чергою, зосереджуватися на своїх проблемах, світове співтовариство має обов’язок протистояти агресії, щоб запобігти посиленню глобальної нестабільності.”

“
Проект є філософським роздумом на тему, куди і до чого прийшло людство, який шлях для себе обере далі, і що очікує на цей світ? Художники Сергій Друзяка та Сергій Литвинов мовою мистецтва говорять про всесвітні трагедії: 9/11 в США та Чорнобильську катастрофу в Україні. Мистецький проект є художнім переосмисленням цих подій, а також твердженням – краса навколишнього світу і вічні людські цінності, не дивлячись ні на що, наповнюють світ добром, любов‘ю і вірою у відродження ідеалів.”

“У сучасному світі нам рідко доводиться бачити переживання власного внутрішнього світу. «Очі » говорять про необхідність зупинитись, задуматись та заглянути в себе. Коробка - «ящик» - це алегорія «телевізора майбутнього», у якому можна буде бачити не лише зовнішню оболонку ілюзорного світу, але й нашу справжню сутність. Мікросхема задньої частини коробки є аналогом майбутніх «нейронних» зв’язків між людьми, необхідних для бачення душі, на противагу технологічним запрограмованим переживанням. 

Учасниками проекту були діти ветеранів АТО, які мали змогу заплющити очі і заглибитись у свій внутрішній світ. Дітей фотографували у той момент, коли вони розплющили очі, але погляд ще залишився спрямованим в себе. Дивлячись на фотографії зі своїми очима, діти малювали їх на склі з неймовірним завзяттям. Кожен «ящик» містить всередині фотографію, перед якою є намальовані на склі очі. Кожен експонат є проекцією внутрішнього погляду душі у зовнішній світ.

Виставка «Очі» є продовженням попередньої концептуальної виставки «ТІЛА». Разом вони є результатом унікального відображення світу дітей, які несуть у собі погляд війни.”

“На персональній виставці Олексія Сая “Temporary” представлені роботи з excel-art серії «Новий пейзаж». В експозиції зібрані твори з зображеннями будівництва, які створювалися протягом 10 років.
Проект Олексія – про особливий фокус уваги до речей, що оточують людину кожного дня. Будівля, що зводиться – втілення швидкоплинності, на якій досить важко зосередитися та яку важко вхопити. Тимчасові споруди часто залишаються непоміченими в їх об’єктивності, навіть, якщо вони величезні. Художник створює зображення недобудов, щоб бачити їх вічно недобудованими, та взагалі – бачити, звернути увагу на їх своєрідність.”

“Американський дім презентує художній проект «арт-оптимізм». Концепція київського проекту «арт:оптимізм» полягає в тому, щоб переосмислити слово «оптимізм» в українському суспільстві. Метою учасників проекту є бажання надихнути людей на позитивне ставлення до світу. У 2009 році Metropolitan Transportation Authority (MTA) у співпраці з американським художником, Рідом Сейфером, випустили 14 млн карток MetroCard з написом “оптимізм”. В Україну унікальні картки потрапили завдяки організації Optimism:Київ. Інсталяція буде знаходитись в Американському домі протягом одного тижня з 15 по 22 лютого 2017 р.  У Вас є унікальна можливість безкоштовно стати власником раритетних карток, якщо Ви завітаєте до Американського дому 22 лютого 2017 р.”

““Життя після поранення” – це проект про молодих українських військових, які отримали важкі поранення під час війни з проросійськими сепаратистами і регулярними військами Російської Федерації на Донбасі. ”